Чи бувало з тобою колись,
що здавалося: ти – помираєш
і Любов у важезній труні
в грішну землю навіки ховаєш?..
і не радує душу ніщо:
сонце, квіти, пісні солов’їні...
і тривожить одне лиш:
ЗА ЩО? –
і душа, мов листок той осінній...
і страху вже нема, що ще мить
і зупиниться, стомиться серце –
бо воно вже німе – не болить,
бо воно уже в грудях не б’ється...
чим заповниш ти цю порожнечу? –
сліз нема – бо скінчились вони...
як приборкати цю ворожнечу:
ЗА ЩО Бога згнівили ми?..