Наснилось кохання,
безмежне і чисте,
немов роса рання
торкнулася листу
й завмерла.
Наснилось кохання,
тремтливе і ніжне,
як вітру весняного
легке розбіжжя
у першому цвіті.
Наснилось кохання
яскраве і світле –
так сонце в світанні
чи в заході світить
несміло.
Наснилось кохання,
палке і жагуче
як спрага, бажання
припасти до губ, неминуча
розплата.
П’янкий поцілунок,
серця – в унісон,
солодкий трунок
й… розвіявся сон, -
знову ранок.