Посивіло волосся у неньки,
Зморшки тягнуть обличчя її.
Ти не плач не журися, рідненька.
Не карайся вночі уві сні.
Я прийду, коли вишня розквітне.
Ти чекай, я прийду...я прийду!
Коли пекло хоч трішечки стихне,
Я знайду тебе. Чуєш? Знайду!
І тоді ми разом у садочку
Вдвох посадим калиноньку-дочку.
Хай леліє тебе у тіньочку,
В калиновім з росою віночку.
Дає мати ікону в дорогу
(Я сльозами її окропив),
Щиро просить у Господа Бога,
Щоб синочка її захистив.
Золотого хреста одягнувши,
Доля нитку зірвала з нього.
І в краю, де заснув він навіки,
Привітала, як сина свого.