Знову падає, падає сніг,
Прикриває оголену землю…
Хоч у вухах іще звучить сміх
Із дитинства…
......І радість…
.............Даремно.
Хоч у вухах іще дзвенить сміх,
А запал вже пропав (й незчувся!).
Холод, смуток очікує всіх,
Хто дитинства в собі позбувся.
Холод, смуток чекатиме всіх,
Хто посмів радість дива забути.
Тихо падає, падає сніг…
Намагається казку вернути.