Все пройшло! Пройшло! Пройшло!
Але чаша недопита,
Загубив душі весло
На полях легкого жита.
І тепер нерівно йду
В пошуках молитви ночі,
Та ніколи не знайду,
Важчі стали мої очі.
Дуже часто я хотів
Щастям грітися з тобою,
Твої руки золоті
Будуть мрією святою.
Але мрія не моя,
Та тому і зветься мрія,
Шию гріє, як змія
Без пощади і надії.
Сумно, сумно, але десь
Ти щасливо проживаєш,
Серцем я з тобою весь,
Та мене ти не кохаєш.
І тому я так прожив,
Що душа моя вже сива,
Син лісів, лугів і нив,
Та засохла моя нива.