О юність! Юність! Берег сили,
Куди несуть тебе роки?
Ще наче вчора в дзвони били
І посміхались пастухи.
Ще наче вчора босі ноги
Ганяли скошену траву,
А зараз криво йдуть дороги
І доля схожа на вдову.
Моркв’яна ніжність недопита,
І кожен хоче щось своє,
Когось зігріє чорна свита,
А хтось свої штани проп’є.
А я під крики ненадійні,
Під оплески і дикий свист,
Пройду через смертельні війни
І напишу коханій лист.
Ти прочитаєш, смішно стане,
Герой для тебе я німий,
Давно з тобою твій коханий,
А я без щастя вартовий.
А я пустий, знайду акорди,
Та заспіваю не тобі,
А душу не скорили горду,
Повстанську віру для рабів.
Підніме ранок всіх на світі,
Не встану тільки я один,
Але ніхто і не помітив,
Що зник земного горя син.