Ви всі однакові були
І ніжність недоречна,
Не встане осені малий,
Не прийде щастя мить безпечна.
Я відчуваю щось скупе,
Слова втрачають рівновагу,
Я знову сам, пусте купе,
Душа не витримає спрагу.
Мене несе в чужі краї,
Не буде там твоїх обіймів,
Але пісні, пісні мої
Для тебе як свобода гімнів.
Моя мелодія сумна
В тобі сльозу жалю творила,
Ти йдеш дорогою одна,
Як завжди незрівнянна, мила.
Мене вже з’їло інше місто,
Забув я, що існує доля,
Я падав з невеликим тріском
У сон, розкутий алкоголем.
Та знаю я, настане час
І я зустріну тебе знову,
Хоча роки змінили нас,
Твоя краса підвладна слову.
Хоча і буде що згадати,
Але життя давно пройшло,
Я знову сам серед кімнати
І як нічого й не було.