місяцем повним
чи тоненьким серпанком
зорею одною
чи цілим сузір’ям
броджу я вітром
під вікнами тихо
чи то колисанкою,
чи забутим повір’ям…
птахом нічним
заблукала у вітті
голих дерев –
несподівана осінь…
серце лишилось десь там
в теплім літі
невже та душа
так ніжності просить?..
заколисати б себе
аж до ранку
і випрохать сон про нього…
посміти!..
інколи я боюсь так
світанку,
що сни обриває
де можу зустріти…