Гойдай мене, море, із хвилі на хвилю,
У ніжних обіймах міцніше тримай.
Я чарам твоїм опиратись не в силі,
В солонім полоні твоїм... ну й нехай!
Хай вітер бентежний цілує у губи,
І сонце долоню кладе на чоло,
Та ти — мій наркотик, жаданий до згуби,
Я довго до миті цієї ішла
Крізь сіру буденність і тисячі «треба»,
Крізь ламані спектри обставин і днів.
Забула про «хочу» і «можна»... до тебе
Я прагла плисти у забутому сні.
Цілуй мої ноги, камінням побиті,
Омріяне море, жаданий мій приз...
Стирай неприємностей зболених миті
І присмак солоний неплаканих сліз.
Ласкаве й підступне, могутнє і сильне,
За хвилею хвилю ти горнеш до ніг...
Вдихаю твій спокій... Прекрасна і вільна
Стаю, і так тепло на серці мені!