Вiдбудовую справжню себе

Вечір золото сипле під ноги,
Заливаючи сяйвом блакить,
Додаючи теплого світла
В затуркані душі людей...
На бруківці моєї дороги
Десь загублене щастя лежить,
Тож і я серед Всесвіту-світу
Відбудовую справжню себе.