По вулиці Басейній
дивак незграбний жив,
домашніх повсякденно
то сердив, то смішив.
Ранком сів на ліжко м’яте,
став сорочку надягати,
в рукава просунув руки -
щось не зручно. Та це ж брюки!
Був підсліпуватий
той роззявкуватий.
Одягти пальто хотів
«Це не те!» - з усіх боків.
Натягати став гамаші,
кажуть бідному: «Не ваші!»
Замість шапки на ходу
він напнув сковороду.
Рукавиці зміг на п’яти
замість валянок нап’ясти.
Ось який забавний,
дивний і безладний!
Раз, у трамвай залізши,
він їхав на вокзал
і, двері відчинивши,
так водію казав:
«Високоповажний
вагоношановод!
Вагоноушанований
високоважновод!
Мені, щоб там не стало,
Виходити за мить.
Будь ласка, у трамвала
вокзай свій зупиніть!»
Водій здивувався -
Трамвай загальмувався.
Ось який безглуздий був -
Тут наплутав, там забув.
На вокзалі по білета
рушив прямо до буфету,
а коли відкрилась каса,
він замовив пляшку квасу.
Ось який кумедний скрізь -
насмішив людей до сліз.
Хутко вибіг на перон,
сів в відчеплений вагон,
вніс валізи, клунки, жваво
розсував їх всіх під лави,
впав у кут біля вікна
і полинув в спокій сна.
«На якім ми полустанку?» -
Закричав він спозаранку.
А з платформи кажуть радо:
«Ви у місті Ленінграді».
Він іще поспав до схочу,
знову до вікна підскочив
і, побачивши вокзал,
здивувався та спитав:
«Ця зупинка, не йму толку,
Балагоє, чи Поповка?»
А з платформи кажуть радо:
«Ви у місті Ленінграді!»
Ще поспав. Сховалось сонце.
Знов поглянув у віконце.
Як побачив там вокзал,
потягнувся і спитав:
«Що за станція така?
Дибуни це, чи Ямська?»
А з платформи кажуть радо:
«Ви у місті Ленінграді!»
Заволав він: «Що за жарти!?
Вже добу я їду в Харків,
а приїхав я назад,
а приїхав в Ленінград!»
Потім він і сам сміявся,
як з усім цим розібрався.