Там десь далеко, там вічне літо,
Там немає мене, а ти є там,
Цей лист вже третє пишу до тебе,
І крім тебе його нікому не віддам.
А так буває, і все пам"ятаю
Я все тримаю міцно у собі.
Чому так буває , що ти когось кохаєш,
І мусиш боротися , як на війні.
А біль , а сльози, а кожне слово,
Це просто спогад ,це не міф.
О , Боже, Милий! Скажи навіщо.
Навіщо так багато слів?
Ти сам не знаєш чого бажаєш.
Зроби хоч раз сміливий крок.
Невже не хочеш ти щоночі
Забути все і бути вдвох!