Ідуть дощі, iдуть дощi-
дощiв солодощi.
Юначе мiй, приходь мерщiй-
забуду гордощi.
Незгоди хащевi кущi
змiни на любощi.
За що плачЕм плачУ в дощi?
Навiщо прикрощi?
Усi тугi замкИ змащу,
стежину вимощу.
Нехай хоча б через дощi
прилинуть радощi.
В душi дощiв чаклунський щем
розчинять пахощi
хвощiв, колошканих дощем,
дощеве вабище.
Я вiдпущу тебе вночi
в дощiв полощу.
Прошепочу дощу, що вщух
в плющi на площi: ”Прощу...”