Невідомі краї,
екзотичні рослини
Оці хвилі смарагду,
пісок і граніт
За для них я давно
Батьківщину покинув
Лиш у снах прилітаю
до рідних воріт
Котрий вік я в дорозі
все марно надіюсь
повернутись додому,
постукать в вікно,
Скликать Тіні до столу –
печаль іх розвіять,
наливаючи в келих
столітнє вино
Котрий вік я в дорозі –
дорогою дишу
Вже стомилась душа
дивуватися, пить
цю красу незбагненну,
звичайної тиші
хочу в серце впустити
на сотенну мить...
Ой ти, крихто мала,
що дала мені Доля...
Як я хочу пройти
по вільжистій траві
Давніх друзів згадати,
вклонившись додолу
Їхнім пальмам і кедрам,
що досі живі...
.........
1986 р.