Тенета сентенцій твоїх екзистенцій,
Мереживо поглядів, плетиво рук.
Шалено я в пастку ту впасти хотіла,
Заціпеніла, помітивши рух,
Рух, що звільняв мене від полону,
Хоч я благала – не відпускай!
Але милосердя – secunda natura –
Поклало моїм сподіванням всім край.
Я вільна, але і ніким не бажана,
Пелюстка троянди, яку переможець
Розітре на порох, ламаючи списа
У квітки одним лише подихом ножиць.