її листи як п"явки - завжди хочеться добавки...
я знову читаю свіжі, кусючі за п"ятки душі рядки, я знову думаю, я знову живу, я знову пишу відповідь...
а сьогодні вона змусила мене задуматися ким я себе бачу...
я не знаю відповіді...
я просто встаю вранці і в ритмі "раз-два-три" біжу по вузеньких доріжках моїх бажань і можливостей, моїх легенд і мрій, моїх спогадів і планів, моїх днів і моїх ночей...
і час від часу мене хвилює це одне простеньке запитання - що є по-справжньому небанальним?