Нехай час дощами пролиється,
Нехай сонце згорить золоте,
Та ні з чим ця любов не зрівняється
І ні з ким не зрівняти тебе!
Нехай гори нас розділятимуть,
Нехай ріки потоплять усе,
Та свою я любов не ховатиму,
Бо серденько моє ще живе!
Нехай грати мене не пускатимуть
До обіймів твоїх золотих
Та в думках я собі малюватиму
Твою постать із скелець живих
Нехай тіло згоратиме свічкою,
Нехай доля забуде мене,
Та до тебе прилину я річкою,
Щоб втопити у собі тебе!
Ти відчуєш життя смак незайманий,
Ти відчуєш мою доброту,
І не будеш за все це покараний,
Адже серце твоє заберу!!!