Але латиняни, яким ти завжди більше вірив,
Схиляються до гедонізму або нігіляцій.
Я ж хочу, щоб ти пам’ятав мене саме такою:
Закохана в тебе поетка з арабською кавою в склянці.
Канапка з майже запліснявілим Едемом
Що, як на диво, не вплинуло на його вартість,
І келих того незрозуміло білого пива,
Яке взагалі-то не п’ю, але не вагаюсь
І піну цілую, бо поруч з тобою
Я зовсім інакша, я інша істота
Я відображення твоїх уявлень про щастя героїв,
Закохане дзеркало, ніжність на дроті.