Моє недолуге, розбещене щастя,
я випестувала тебе на радість,
я викохала тебе для себе,
благала милості для нас у неба.
І біль мине нас, ми його не варті,
Не залишилось чорних плям на карті
моєї карми - я все відкричала.
Відгомоніло небо, відмовчало...
Нікому я не винна ні хвилини
мойого щастя! Як свою дитину,
я не віддам тебе! Занадто довго вчила
себе кохати, вірити...це диво!