пензлик, акварель, папір, зайчик сонячний, кімната
треба зовсім небагато щоб не стримувать напір
талану і дару жити. бризки піднімать, сміятись
бігти щоб блищали п'яти
з хати,в поле, в сонце,в жито...
жити,
жити,
жити,
жити
*
треба просто говорити як ти любиш це волосся
ці вуста, туге колосся стану юного, в'юнкого
як кохаєш ту, для кого ти прийшов у світ опівніч
і залишився до ранку...
*
трунок випить до останку, до останньої краплини
на останнім полустанку цього світу, в цю хвилину
все згадати, все простити, відпускаючи у Небо
Горобця,
Бузька,
Голубку...