Санчо й Поло задивились,
зачепились і нарошно вбились.
Зірка з ними полетіла вдаль,
ще одна наша реаль.
Два дядька сидять на небесах,
мабуть, в зелених, або сірих трусах.
Дивуються людям і ми їм теж,
все продаєм і купляєм за кеш.
У них закони такі як у нас-
раз, два, раз, два, чомусь раз.
Нема печінки, відбили таз,
а за це в око топаз.
Топаз не звичайний для всіх,
кому горе, а кому великий сміх.
Але правда десь там на небесах,
у дядьків, у тих, що в трусах.
Керують нами як хочуть і можуть,
хочуть витянуть, хочуть заложуть.