http://www.stihi.ru/2001/01/11-30
…сонячні птахи у волоссі твоїм заблукали…
...книги на жовтім дереві теплім...
я дістаю пляшку
коньяк із фортепіано…
міцно та мелодійно
barocco vecchio
волосся розплутуватиму
птахів ловитиму
питиму...
на блюдці лимонами
місяць
запах?
дерево тліє на сонці…
спиш…
чи знову почати та знову дійти до фіналу
і бути жорстким наждаковим і бути зернистим та грубим
точити думки о мовчання о зімкнуті губи
щоб істина зернами від наждаку відлітала
не варто...
тягнемо на паузі
клацає відлік мовчання…
не варто…
…сонячні птахи у волоссі твоїм заблукали…
…книги нечитаним деревом мліють…
…до прірви далеко
рятівне підвіконня…
чи встигнуть?
...надія...
як в ритмі вокзальнім закрутяться вікна
немитими стеклами скрикнуть віддавшись на рамі
летіти, дбайливо в’язати повітря вузлами
струмитися в небо крізь щільно заплющені віки
прокинься
нам час повертатись додому