Знали ми одного голову,
не просихав, чимало пив
ліпив із себе він сову,
а потім засипав і нив...
"Нашо, вчора стільки...,
хоча й стакан тільки."
Дивувався тому диву він,
кричав лиш: "Ну і хрін"
Але часто так в світі буває,
що із-за алкоголю посада упливає.
Держава вшів не любе на спині,
хоча й сама працює у тіні.
Геть дядько той змарнів,
більше пити став і одурів.
Аж раз опитати нас послали,
в таку халепу ми не потрапляли.
Коли до його дому річ дошла,
(а ми не знали, хто він й що)
якби там дівчина не йшла.
Все розповіла, знала що.
Ми прийшли й питаєм:
"Що потрібніше для всіх?",
а собі на розумі думку маєм,
може вб"є, а це не сміх.
"Космос--діло велике для нас"
дослівно так сказав Панас,
а ще казав, що треба грошенят,
щоб зробить притулок котенят.
А сам на думці собі має,
що пляшку в руках тримає.
Ми анкету заповнили і збирались йти.
А він крикне, ми й тікать хто куди.
Ми злякалися, ховалися,
а він всерівно знайшов,
ми тікать, а Панас дійшов.
То й швидко ми дісталися.
А нашо ми тікали,
тухіси свої ховали.
Він просто тост чув
і сказати хотів, бо потім би не зміг,
падав п"яний "бідний" з ніг.