Тече ріка, мене несе,а вітер човен мій трясе.Так трясе, що задовбав,краще б я його не зачіпав.Тепер прибив до якоїсь землі,а в очах одні нулі.Нулів багато, штуки двадцять дві,видається, то дні.Дні прожиті мною,ось і цифра один на початку,й десь далеко в кінці.Прокидаюсь весь в лінці,маю на джинсах латку.А то я в яму впав,ногу здається зламав.хоча й Дніпро впізнав.