Я відчиню кватирку і вдихаю
Повітря, що так вабить, наче гріх.
Воно мені в цей час те нагадає,
Що в березні з'єднало нас усіх.
Так само прохолодне і цілюще,
А ми були красиві й молоді.
І з кожним днем кохав я тебе дужче
Й не помічав, як швидко летять дні.
І минув час, як сонце з горизонту,
Державі мусив я віддати борг.
І я пішов, не повернувшись з фронту,
Так з долею закінчився мій торг.