Т. Шевченко. Завещание

Иннокентий Флик
Чую смерть. Похороните
Меня на могиле,
Там, где степи широкие,
На Украйне милой,
Чтоб земля широким полем,
Чтоб Днипро, и кручи
Было видно, было слышно,
Как ревёт ревучий.
Как понесёт с Украины
Да в синее море
Кровь злодея…вот тогда я,
И поля, и горы –
Всё покину, призрак дивный
Поклонюсь Святому…
А до той поры томлюсь я
И не знаю Бога.
Схороните, отряхните
Вы оковы злые
Вражьей кровью окропите
Волю белокрылу.
За меня в семье великой
В семье вольной, новой
Не забудьте помолиться
Тихим, добрым словом.

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори --
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися ... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

25 декабря 1845
в Переяслові