Вона тебе обіймала,
З надією в очі дивилась.
В тебе вона ся закохала,
За тебе всі ночі молилась.
Всі ночі думками про тебе
І снами, що в них із тобою.
А ти не помітив ні неба,
Ні слів: „Мені добре з тобою”
Хотіла казать про кохання,
Але боялась відкритись,
Хотіла не спати до рання,
А з ранку сльозами залитись.
Бо знала, що ти не помітив,
Не хтів, не бажав, чи боявся.
А як би хотілось їй квітів
А ще... щоб ти теж закохався.
13.02.2004
Присвячується єдиному але невблаганно гордому Переможцю.