Мене нема ні тут, ні там,
я не потрібен вам,
бо я ніхто уже давно,
бо я вода і я зерно.
Я може вітер, а може й ні,
для мене ви усі далекі і чужі.
Я не Христос, я не спаситель,
я не прийшов забрать гріхи,
кому-як, а я мучитель,
і я пишу ці довбані вірші.
Мене ганяють, не жаліють,
І б"ють нестерпно до зорі.
хай як-не-як усі дуріють,
а щось не боляче мені.