На обідранних дансингах
в темних підвалах,
З кожним ковтком неживого повітря.
Ми перетворювались на вандалів.
Своє життя Пили літрами.
Грались літерами в повній прострації.
Час залізниця ,де чергові станції пахнуть бабусями і пиріжками.
матюками таксистів ,лайками перехожих.Світ не змінються і через сотні реінкарнацій.Нас і досі не люблять кохані, батьки і гроші.
Колоди з мап
У кишенях мого піджака
На кожну карту у мене знайдеться джокер
Тіло отримае душу з першим ковтком горілки,
або молока
Зустрінемось іншим часом в Парижі,або в Крижополі
І годі дурити думки про солодкі мандри
У колі друзів один наче гній у полі
Кого кохати вві сні ,чого прагнути
Божевільний,це звільнений Богом із Божої Волі
Розірвана криця під монолітом неба
Йду святом, години гаю
Сп’яніло знайомі сходини й постаті
до нудоти
Початок дня, моя люба, це тільки привід
Писати й виснути на телефонному дроті
Це – україно-параноідальна шизофренія
Це - мій Київ, втоплений у Європеребудову
Хіба ти не бачиш - я стала більше палити
Остання майданна повія втрачає цноту. І мову.