В друкарських машинах
Співають самотні боги
Коли тебе спинять, тому що тебе не існує
Вона ляже поряд на дивно випрану постіль
Із тінню твоею, яка лиш до тіла ревнує.
Пора залягти на матраси, і спати із кольтом
Когось треба вбити, щоб їй довести , що не мертвий.
Дівчатка так люблять, цю торкнуту тліном постать.
Розбитому дзеркалу служать незаймані Герди.
Я висну на шиї герданом ,
Врятуй мене вдруге.
І хто тобі винен, що вперше, і втрете не вийшло.
Обручки готові.і майтер гукає до кола
І діти йдуть в школу
І сніг іде позаторішній
Літай же соборами
В гості до Божої матері
Омиєш у Стіксі
Натружені ноги і крила
Тепер на повних вітрилах метись до раю
Отримуй своє сповна і іще по рилу
Поєтів єднають замацані ноти й
Халявні рукописи.
А ще малювання німбів знайомим портретам
Допий свою каву і вирушай додому
Тебе там чекає не зовсім кохана Джульєтта.
А втім неважливо волай на своє відлуння
На даху твого дому живуть і вмирають лелеки
Коли прийде травень
Світ тихо зійде з підвіконня
Не витримавши після морозу страшенної спеки
Дивись на свое майбутне
Крізь призму води і піску
Судилось ступити в багнюку
То вже все одно в яку
Пессимісти,
Як таргани у будинку
Одвічні на будь-який смак.
Розумнішають. І для приміру
Бухають не спирт, а коньяк
І коли виростають підорви
Ідентичні тобі
Їх ховають дбайливо
Мов гільзи в дитячій торбі
Як усяку фігню, що була на Сотбі
В клошарні своїх обійсть.
Щоб сказати і ми такими були колись.
