В болоті жив бегемотик
Й дружив з зеленими жабками
Жабки були веселі і гратись любили у піжмурки
Та бегемотик від жабок ніколи не міг сховатися
Вони його завжди знаходили.
То ж Мотик наш плакав діжами
Води скоро стало багато
Болото стало як море
Сумне від того ,що слізне
Солоне таке і тихе
І жаби не знали чим втішити
Нашого бегемота
І мовчки собі думали
Погано бути великим.
