А задзеркаллями мого Києва
Відображення Софіївської дзвінниці
В дзеркальних коробках офісних новобудов.
Мабуть, це я божевільна,
Коли уявляю божевільного мрійника,
Який уявляє, що всі ці коробки
можна сховати за відображеннями навколишнього.
Але навіть якщо це відображення
Михайлівського, Софії
І безкінечного синього неба,
Воно безсиле.
***
А ще- я пам’ятаю здивування вічної дівчинки
Перед гравюрою Софіївської церкви давно минулих віків,
Коли навколо були тільки невеликі хатники.
З таким стандартним епітетом – підсліпуваті.
***
А задзеркаллями мого Києва
Відображення недописаної пісні
В очах людей, що давно знають,
Як заробляти гроші.
Мабуть, це я божевільна,
Коли уявляю божевільного мрійника,
Що на всіх цих купюрах
Можна писати найскладніші рядки
І знаходити найразючіші рими.
Мабуть, це я божевільна,
Коли уявляю, що в тих задзеркаллях
Можна побачити себе.
Що-небудь, окрім самої себе.
***
Так горло обзивається
Зовсім по-дитячому беззаххистно
Болем – на холодну підлогу під ногами.