Колись... Минулої весни
Мені було, як завжди, одиноко.
Посеред міста - спалені мости,
І я з тобою знову так жорстока.
Мовчання сліз і шепіт почуттів,
Колиска дня і агресивність ночі.
У темряві без слів ти говорив
І ніжно так судьбу мою пророчив.