Хіба ж це дивно, що не хочу
Знов поринати у безодню,
Себе втрачаючи, і очі
Ховати мовчки у долонях?
Хіба ж це дивно, що і досі
Чекаю я на твоё кроки
Й на дивній долевій дорозі
Тебе зустріти хочу? Поки
Ще почуття моё жевріють,
Я буду чесною з собою.
Ляльки – і ті, напевне, мріють,
А я не іграшка. Зимою
Не так морозить біль у грудях,
Як оце зараз, коли знаю
(Хоча і не кажу на людях),
Що все ж таки тебе кохаю...