В полі стигле жито полягло,
То по полю вітер гарцював.
Чи від радості, а може, як умів,
Горе своє в жито затоптав?
Ти посеред вулиці стоїш
І така розгубленість в очах -
Так спішив, надіявся, летів,
Я ж назустріч не пішла, пройшла.
Жито в полі з горя полягло,
То ти в полі горе горював.
Вітер стих, присів й сухим крилом
Сльози твої тихі утирав.