Відпустіть своє темне минуле, хай летить павутинням за обрій.
Щось важливе в собі ми забули, зовні наче лихі, в серці - добрі...
Але ж зовсім ніяк не погані, тільки очі прикуті до долу.
Перехрестя у нашому стані розриває довічнеє коло...
І летить, наче птах до домівки, з серця промінь квітучий до раю
Спалахнули вогнем старі плівки і веселкою небо заграє...
Хтось гойдає мене на долоні і голубить, і ніжно цілує...
Усміхається крихітці-доні Той, хто щиро нам сонце дарує...