Час безсоння (Гостья)
Светает. Ликами икон
Бессонница мне смотрит в очи…
Так долго я просила сон
Ускорить ход тоскливой ночи!
С какою целью, Время, мне
Печальные поёшь ты блюзы,
И кроме тягостных иллюзий
Тебе другой поживы нет?
А помнишь? – были дни, когда
Нам юность радостью сияла…
Не медлило ты в те года!
Тебе, быть может, счастья мало?
Зачем тебе, о Время, прах
Надежд моих? Господня кара
Разбила всё одним ударом;
Мне их не удержать в руках…
Они мне – лишь тоска и плач…
Так забирай их без боязни;
Бери, отзывчивый палач,
Бери, бери! И время казни
На утренней заре назначь!
Уже рассвет. В свои права
День новый, наконец, вступает.
От яда грусти избавляя
Меня, живую. Я – жива!
21.08.05
ОРИГИНАЛ:
Вже ранок. З вікон та ікон
Вимога зазирає в очі.
Я так і не вблагала сон
Прискорити спливання ночі.
Навіщо, час, чи не дарма
Шукаєш відпочинку в тузі?
Невже тобі окрім ілюзій,
Поживи іншої нема?
Згадай свята! Як молоді
Ми сяяли,немов прикраси...
Чому ти квапився тоді?
Чи ти до радощів не ласий?
Навіщо, час, тобі мерці -
Мої надії? Божа кара
Спіткала їх! Вони - примари,
І їх не втримати в руці...
Вони мені - тягар і плач...
Невже ти хочеш їх забрати?
Бери, мій милосердний кате,
Бери! Бери! Годину страти
На вранішню зорю признач!
Вже ранок. І свої жнива
Закінчив час на смузі смути.
Позбавив трупної отрути
Мене, живу. І я - жива!