Чи даремно псував я папір,
Струни з вірою рвав давніх лір.
Новим дням я протягував руки,
І виносив довгі розлуки.
Де ті звуки, правди струни,
Де ж надії, що так близько були?
Пам’ятаєш, з майданів лунали...
Що мільйони в найкраще позвали?
Мабуть знову ярмо на країні,
Нашій з вами милій перлині!
Ох, радіємо ми тільки в мріях,
Про ту волю свою в Україні.