біль, розриви? може криза?
це відпало з голови
мої думки здатні різать
ці нікчемні відгуки
стіни простору зникають
там де зовсім не було
мої очі тепер карі
а в очах тих загуло
всі незгоди і печалі
переповнили мене
знову простір сірі далі
і захоплення веде
через мрії через радість
віддаляє від буття
від незгаданої вади
за рахунок почуття
рухи тонуть у повазі
тОго що невірне тут
бо нічого на увазі
темні думки мне звуть
ні! Не треба дарувати
ілюзорне і чуже
мені вистачить кроваті
я заснув неначе вже
хтось вертає у реальність
що набридла прикриттям
свого світу що несправжній
і думок де безліч плям