Нам рідна мова чується вві сні…
Нам рідна мати сон охороняє…
Його красу для нас тримає,
Так довгі ночі йдуть, і довгі дні…
І в колисковій голос ніжний ллється,
Його краса, напевне, неземна…
Так для дитини швидко промина
Ота пора, що десь дитинством зветься…
Тепер дорослі. Мати не співає,
Ми виросли, пора іти в життя…
Наївне і мале дитя
На нас з старих альбомів поглядає…
Позаду перший клас, позаду школа…
Позаду перші сльози від життя…
Назад давно немає вороття –
Із болем дивимось навколо…
Притулимось до материних рук,
Вони, як завжди, теплі і ласкаві,
Потонемо в її очах синяві…
Вона позбавить ненадовго мук…
Дитинство! Прощавай! Тебе б хотіла
Назад вернути. Та не можна так…
На нову сходинку піднявся шлях…
А добра мати моя посивіла…