* * *
Солона й гірка. Гаряча й чарівна
Як квітка весіння – тендітна і дивна.
Така лиш єдина і сильна вона
Чомусь на подвір’ї стоїть одна?
Чому одинока? Чому сльози в очах?
Чому сяють очі як зіроньки в ночі?
Чому ллються сльози на землю... зникають...
Чому смуток чорний тебе поглинає?
Скажи, мила моя. Скажи, не ховайся!
Від мене благаю – не відвертайся.
Можливо сховалося щастя за хмарку
Можливо не б’ється вже серденько жарко.
Та ти не сказала. Мовчала і сльози
Мені на долоні – як пелюстки рози
Упали. І небо на вушко мені шепотіло
Одне лише слово вона не ...