Я бачу небо, яскраве, як сонце,
Я бачу квіти, блакитні, як небо,
І серце так солодко, радісно б’ється –
Здійснилася мрія, здійснилась потреба!
Кохання прийшло, ніби манна небесна,
Дощем пролилося як в землю сухую,
Душа заспівала чарівную пісню,
І я під цю пісню як фея танцюю.
Тепер я побачила: жити не марно
У світі, в якому існує кохання!
Довів мені ти, що любити – це гарно,
Здійснив моє вічне, безтямне прохання!
Тепер, коли світ навколо змінився,
Коли в моїм серці сади розквітають,
Ніхто вже не скаже мені: «Усміхнися!»,
Бо всі мене тільки усміхнену знають!
Кохання міняє людей, ніби в казці,
Дарує їм шанс пережити погане,
І, раптом колись прокинувшись вранці,
Ти розумієш: хороше настане!
Кохання – найкращі у Всесвіті ліки,
Від болю, від смутку, нестримної туги,
Прийми їх лише, й нізащо у світі
Не вернеться знову тривога й напруга.
Безглузді рядки? Та ні, ви не праві!
В пригоді комусь вони стати можуть,
І, хоча я про це скоріш, не дізнаюсь,
Буду щаслива, якщо допоможуть…
Колись і мені відкривали так очі,
Хоча і була я вперта, незламна…
Ох, гордість моя і вдача дівоча!
Тепер я щаслива…Чому? Бо кохана!