Фаррухі Сістані
(переклад з перської)
Я виграв цілунок у милої в нарди,
Вона ж зашарілась, розсипавши кості.
Рум’янець упав на обличчя гарне,
А щоки мої сполотніли просто.
А мила моя кулачок свій кусала
І тяжко зітхала, тож я запитався:
„За що ти, голубонько, сердитись стала?
Невже за цілунок, що в нарди програвся?”
„До чого тут нарди?! – розсердилась мила, -
Склади й забери їх від мене подалі!”
А я їй на те: „Як вони не при ділі,
Цілуй! І навіщо відмовки невдалі?”
Та щойно підставив вуста свої, чую:
„Сьогодні цілунок Тобі не дістати.
А завтра я тричі Тебе поцілую:
Надіятись мати – солодше, ніж мати!”