За обрієм лунають звуки: мелодію віршів співа зоря.
Ти забуваєш про розлуку, бо місця в серці їй нема.
Проходять мимо дивні люди і ненароком у думках
Вони згадають всі етюди, які ти бачила у снах.
До ніг прильне блакитне небо, зірки дощем посиплють враз,
Плоди Землі впадуть до тебе і свіжістю насичать нас.
В себе вберемо насолоду з первинної краси джерел.
Вберем, як ніжна квітка воду, і весь би світ тоді завмер...
Від подиву, що бездоганність доступна всім, не тільки нам.
Відчуємо землі духм'яність і тихий шепіт диких трав.
Любить життя, безмежне небо, землі духм'яність, літа смак:
Повір, що більшого не треба, коли закоханість в думках!
24/07/2004