никогда. нигда

ну ось і все. нехай усе вплива. несе з мене по4уття. уносить.забирає. вишкрябую. відпускаю. як випускають птахів. знаєш? - на волю. ось так. на волю вириваються птахи. ти їх відпусти з мене. з грудної клітини, немов маленьку дитину - на двір - після хвороби. ось так - лагідно. і не пла4 від мого болю. так вийшло. не запізнись, бо новини вже на каналі, на радіоволнах. бо усім вже усе відомо. і не пла4. стіни не вирастають самі. ти не слухаєш мене... ти не спиш...боля4е? о4еньки втомлені, долоньки тремтять від неспокійних птахів. Соне4ко, я не жену тебе. Соне4ко, то життя таке.... це я зробила. це ти зробила. бо ні4ого не відбувається просто так. навіть слів простих нема. нехай згорає моя воля. нехай тремтять долоні, але стіни не руйнуються без болю. і коли небудь усі забажають волі...на волі... пом*ятаєш, я казала - ти моя? ти казала, то була просто 4ерга. то були маленьки кроки. маленьки цеглинки - кожного дня одна 4ервона цеглина вагою на кіло. це життя,Соне4ко. коли ти казала " назавжди" - ти брехала, дивля4ись в мої о4і. і коли я казала " ніколи" - я брехала, любля4и дивилась у твої о4еньки. брехня та лайно залишилось сентіментальними картками 3 на 4. соромно від іскренньої неіскренності. я ж люблю. я ж любила...тінь, що зустріла. ти ж мене кохала всім своїм серденьком. усі цигарки келихи - на двох. мінздрав попереджував: куріння шкодить вашому коханню. брехня? не усе. зустрітися мені з тобою - неможливо, бо боля4е від відорваних крил. і птахи б*ються об мене немов молотом. а ти б довго так витримала? - молотом по серцю... може лишився тиждень...може лише неділя...4и зимний ранок...один сніданок - наодинці. а може лишилась лише надія на хірургі4ну втому - мені зупинять серце. приш*ють крила. буду як нова...тільки, Соне4ко, - птахи...пам*ятаєш? - птахи у меня в грудях...на волю і все...зомлію...і ти все ж таки запла4еш, катя сльози по долонях....який непотріб...груда сміття...як назавжди і ніколи...