Тремпеля та ікони...
Сльозою замерзлого скла
я вдивляюсь в засніжене місто, -
там, за димним вікном,
продають з молотка
тремпеля та ікони.
Блукаючи містом старим,
де церкви вікові переповнені змістом.
Стіни вічністю дихають,
як і тоді,
але хто ж відчуватиме подих
недільного ранку.
Тремпеля та ікони,
я їду розбитим трамваєм
мимо храмів нових,
де на мідь намагаються щастя міняти.
І немає відбою,
приходять у будні й свята.
Я не кращий,
я також прямую туди
і в думках і на справді.
Прикро...