Перевод с русского - Ильи Стронговского
з книги «дайте домовити»
верлібри
В’ячеслав Глєбович Купріянов - автор багатьох книг віршів. Перекладався на німецьку, англійську, польську, болгарську, італійську мови та тамілі (Шрі-Ланка). Лавреат фестивалю поезії в Ґонезі (Італія), 1986; лавреат Европейської літературної премії в Югославії, 1987; власник Македонського літературного жезла в Македонії, 1998. Член Союзу письменників Росії. Член Союзу письменників Сербії.
ЖИТТЯ СКОРО ПОЧНЕТЬСЯ
Життя скоро почнеться
з 2-х років (ти можеш вже говорити
але доводиться слухати) з 7-ми
(ти можеш вже читати
але доводиться говорити) з 17-ти
(ти можеш вже кохати
але доводиться читати) з 33-х
(ти можеш вже думати
але доводиться писати) з 41-го
з 50-ти з 65-ти зі ста (є ж
ще життя після смерти)
життя скоро почнеться
в росії (в америці вже
почалась) в арменії (в німеччині
вже закотилась)
в країні дурнів на земле
обітованій в атлантиді в граді
кітєжі в лукомор’ї-біловодді
скоро почнеться (війна
вже почалась) після
30-річної 100-річної 6 –
денної після великої зоряної
вітчизняної боснійської
чеченської першої другої третьої
світової холодної громадянської
після укладення миру угоди
перебудови реформи путчу
взимку влітку при новому ласкавому
царі президенті ґенеральному
секретарі диктаторі життя почнеться
після потопу пожежі постмодерну
в час ікс залізний вік
рік жирафи осла черепахи
в сторіччі ХХ сторіччі ХХ1 сторіччі ХХХ в
році 1917 1953 1991 1993 1997
1998 1999 2000 2001 2002 2999
Оригинал:
http://stihi.ru/2013/01/13/9902
***
Якось буває
ворохобно
з кимось удвох.
З кимось
чую себе
ніби я діямант
заковтаний
куркою.
Хтось бачу
вирячується на мене
ніби я курка
що ковтнула
діямант.
Звісно
найліпше з тими
з ким можу поводитись
як діямант
з діямантом.
Та часом
так не вистачає тих
з ким можна говорити просто:
як курка
з куркою.
оригинал:
http://stihi.ru/2003/12/07-275
ТИМЧАСОВІ РАДОЩІ
Наступає
людства весна:
все хочуть
сновигати зеленою травичкою
ніхто не багне
орати й сіяти.
Наступає
ранок людства:
все хочуть
отримувати любовні листи
ніхто не хце
розносити пошту.
Наступає вічність:
все кричать –
мите
зупинись!
Більше ніхто
не хоче
гаяти
свій час.
ЗАНЯТТЯ
кіно - відео - телє
займаються продовженням життя
зображуючи життя
таким яким його нема
ось займають ся коханням
займають ся ревнощами
займають ся вірністю
зрадою
заходять до церкви
займають ся вірою
між займанням життям
похапцем
займають ся смертю
коли вже ніц не лишається
роблять великі очі
(в увесь екран)
скромно займають ся надією
СОН ЗОЩЕНКО
Перед сходом сонця
Хвилі моря
Виходять на берег
Величезними вогненними тиграми
Тигри входять в мій дім
Вони вносять в нього
Запах сонця і моря
Вони рятують мене
Від сонму журливих злиднів
Біля моїх дверей
Злидарі біля моїх дверей
Не дають мні
Вийти
До моря
***
Не ходи до води за любоввю
Грають там у любов русалки
як випірне так діва на диво
А глибше пірнеш там риба
І в ліс не ходи за любоввю
Там дріяди ваблять в обійми
Та їх руки уходять в коріння
А коріння уводить в землю
Не води навесні хороводи
Їх у квітах і з квітами водять
Там візьмуть тебе за руки с піснею
І ніколи вже не відпустять
Їдь-но в місто за кордон
Де ані води ані квітів ні лісу
Там діви знизу вже точно діви
А згори що то вже не хвилює
оригинал:
http://stihi.ru/2003/11/28-1043
ЛЮДСЬКА ЛЮБОВ
Страшна тяга
до чужих
Обтяжливий острах
як бути
з рідними
О відрадна впевненість
рослин!
Свою любов
вони поручили
комахам
птахам
і вітру
* * *
Від її єдиного цілунку,
перш ніж померти,
він довго намагався вижити,
прикладав до губ сніг, полин,
торкався до білої кори берези,
ночами блукав, шукав озера,
настояні на корінцях палих зір,
в імлу закутувався,
лікувався далекою дорогою,
сном, в якому вона була схожа на багатьох, –
його довго виходжували инші руки,
його замовляли инші губи,
йому прописували шум прибою, дзвін посуду,
і він дуже довго намагався вижити,
і все-таки років за сорок помер,
так і не встигнувши відчути перед смертю,
чи то нарешті вони будуть разом,
чи то тільки тепер
вони назавжди розійшлись.
оригинал:
http://stihi.ru/2003/12/17-219
РОЗРИВ
Відстань між нами
простір
вічно
відкрита рана
затягується поступово
часом
нашого єдиного
життя
оригинал:
РАЗРЫВ
Расстояние между нами
пространство
вечно
открытая рана
затягивается постепенно
временем
нашей единственной
жизни
БЛИЗЬКІСТЬ
Як знайти відстань між нами
виміряти кроками
фіґурами, що йдуть поміж нас
душами що коливаються
Скільки йде лист
від мене до тебе
доки ми стоїмо
дихаємо поруч
Скільки б не тривала близькість
вічність –
це розлука
міра всіх любовей
Я чекаю твого слова
і не знаю з якого краєчка
чи стати мні ближче до серця
чи дати серцю більше простору
тебе застити од вітру
чи віддати вітрові
і його порив
переплутати з твоїм поривом
І як бути перед обличчям сонця –
як втримати наші тіні
котрі ніч зіллє
в одне
з ким би нас
не застала
оригинал:
http://stihi.ru/2003/11/28-1074
ЗНИКНЕННЯ
Зникнення. З часом помічаєш,
Що шкода навіть хмару що йде. Зникнення
Квітів знічує чутливу душу, хоча
Сам сад геть не колихає. Зникнення
Снігу с полотен Брайґеля Старшого
Знічувало б більше, ніж зникнення
Самого Брайґеля. Зникнення листя
Зі з’явою вітру. Зникнення хлібу
Зі столу. Раптове зникнення
Стола з кімнати, кімнати з простору.
Зникнення людини, не поміченої
Садом, столом, простором, часом,
Людиною. Зникнення людського
В людині. Зникнення кохання
В коханому. Зникнення в коханім.
Зникнення людини в землі, землі в небі,
Неба в душі, що зникає, зникнення
Блискавки, що так і не встигла блиснути.
Зникнення усмішки, що не знайшла
Собі обличчя. Щастя зникання,
Перш аніж зникне все.
оригинал:
http://stihi.ru/2003/11/28-1054
МІХАЇЛ ЗЄНКЄВІЧ
Старий поет в метро,
(випадкова зустріч)
старовинний поет,
білий,
як череп мамута,
посеред суєти
він мені каже –
– Блок мені казав, –
він мовить,
і тільки я його чую, –
– А я казав Ґумільову, –
він мені мовить,
білий,
як череп мамута,
посеред суєти,
і тільки я його чую,
я хитаю йому
порожньою молодою головою
й дивлюся повз
на коліна
жінок, що кудись поспішають...
***
Роберт Ґрейвз, старий англійський поет,
В готелі Европейський у Варшаві
Ногою з розмаху дістає одвірка
І каже мені –
А ти так можеш?
У нас в Росії
Таких старих поетів нема,
Щоб могли ногою з розмаху
Дістати одвірка
Й сказати молодому поету –
А ти..?
Поет у нас в Росії
Може сказати поету молодшому –
Ти так теж зможеш,
Теж станеш членом Спілки.
В Росії мало хто з поетів
Доживає до старости.
Був один та й той
Сказав Пушкіну
Відверту маячню –
Ось хто замінить Державіна!
Варшава, 1975
***
сто тринадцять мільярдів
триста дев’яносто чотири мільйона
сім тисяч вісімсот двадцять шість
мазків невидимим пензлем
потрібно було природі
щоб накидати цей пейзаж
художник же обійшовся
всього тридцятьма трьома тисячами
сто дванадцятьма мазками
а з двохсот п’ятдесяти п’яти
відвідувачів виставки
тільки двійко
не пройшли повз цієї картини
й один з них
звернув увагу
тільки на ціну
котра йому видалась
надто високою
СОН РОСІЇ
Росія спить в холодній росі
і їй сниться
ніби вона Америка –
її базіки – конгресмени
її ледарі – безробітні
її гуліґани – ґанґстери
її п’янички – наркомани
її спекулянти – бізнесмени
її росіяни – неґри
і треба летіти на Місяць
Росія прокидається в холоднім поті
все ніби на місці
базіки як базіки
ледарі як ледарі
гуліґани як гуліґани
росіяни як росіяни
треба тільки приземлитись
у вказаному районі
і Росія знову засинає
і в ній прокидається російська ідея –
ніби Америка спить і бачить
ніби вона – Росія
ПЕЙЗАЖ З ПОЛІТЕМОМ
Це все відображується:
Сізіт котить свій камінь
Ікар падає в море
Прометей прикутий до скелі
І безжурно бавляться
Позагісторичні німфи
Аполітичні фавни
У захваті
Від швидкоплинности життя
Це все відображується
В налитім кров’ю
самотньому оці Політема
Котрий ось-ось випалить
Мандрівник Одисей
що шукає свою батьківщину
СИМФОНІЯ СТІЛЬЦЯ ОПУС 74
Анданте
Скрип
Скрип стільця
Скрип стільця під гнітом
Втомленого тіла
Скрип дубового стільця
Скрип плетеного стільця
Скрип і казки віденського стільця
Слабкий скрип стільця в їдальні
Коли сідає за стіл голодний
Скрип стільця схожий зі стогоном
Коли встає зі стільця ситий
Скрип стільця в столиці
Чутний у ста сусідніх країнах
Останній скрип електричного стільця
Скрип дідька в стільці
Алеґро
Стук
Стук стільця
Стук стільця зі смаком
Стук стільця об підлогу однією ніжкою
Стук стільця усіма чотирма ногами
Стук стільців що зіткнулися
До початку вистави в оркестровій ямі
Стук спинки стільця збитого с ніг
Роззявою, що розгубився
Обридле постукування по стільцю пальцями
Гостя, що досидів за північ
Фінал, крещендо фуріозо
Свист!
Свист стільця
Що летить на всі чотири сторони світу
Свист дерев’яного стільця в тузі
За задумом зробити замість стільця скрипку
Свист!
Удар!
Ще удар!
Удар стільця що летить зі свистом
По застояній дурній голові!
***
дивишся вперед
своїми очами грішними
бачиш
як по краплі
накраплюють
океан для всесвітнього потопу
в сподіванні вийти
сухими з цієї води
як вибивають
іскру за іскрою
для світової пожежі
в сподіванні на цьому
нагріти руки
таємно збивають ковчег
риють бункер
обіцяють явно
повітряні замки
поспішаєш оговтатись
озирнутись
побачити закритими очима
містилище життя ліс
гру русалок і риб
в ще чистих річках
під золотим перетином океану
океан-море народжує
богиню кохання з піни
і ось вже хтось як посуху
йде принишклими хвилями
голоси дітей з дитячого садка
над могилами пращурів шумлять сади
тиша в садах академа
ще ховає древо пізнання
добра и зла
райський сад
так ідеш
озираючись в майбутнє
ПЕЙЗАЖ З ТРЯСОВИНАМИ
Вість про гульню трясовин всіх застала зненацька
Адже й раніше бувало –
На рівнім місці
Розверзались безодні й поглинали
Чергового самовпевненого громадянина
А народ в непевному світлі
У вигляді натовпу
Відображався в сірому збухлому негайно
Пам’ятникові-пухирі
Стали в нагоді болотяні чоботи
Не стилю а спасіння заради
Ціпки як у калік перехожих
Для мірного промацування асфальту
По дорозі до офісів присутності й накази
Й чоловічі косиці a la мюнхґаузен
Щоби себе визволити з трясовини
В разі невдачі
І коли всі засоби масової інформації
Перейшли на суцільне оквакування дійсности
Не зважаючи на літо налаштував лижі
Взяв з собою бабусину валізу
З дідусевими листами
Й пішов на вокзал
Під атукання передового людства –
Ось він іде
Це через нього
Все ще ходять потяги
Подають воду і не відключають світло
Пішов він в болото!
І коли я дістався до трясовини
То взрів там не жабок
А команду керівників й підлеглих
Котрі й в болоті наполегливо продовжували
Керувати й підкорятися
І так поважно поринали в трясовиння
Що не міг не загадати –
Ось би все це оспівати
Та ще й в риму
МОЇ ДРУЗІ ІНОЗЕМЦІ
Мої друзі вірмени
Казали мні про підступного ататюрка
Як він обдурив російського лєніна
І всю вірменію
Мої друзі азербайджанці
Казали мні про ґеніяльного ататюрка
Як він вдихнув нове життя
В свою туреччину
Мої друзі грузини
Не казали за ататюрка
Тільки за ґеніяльного сталіна
Як він вчасно замінив
Російського лєніна
Мої друзі росіяни
Казали мні що лєнін
Взагалі не росіянин
А сталін геть не грузин
Мої друзі азербайджанці
Читали мні турецькою
Вірші ґеніяльного назима хікмета
Про кам’яного бронзового гіпсового
Паперового сталіна
Котрий своїми чоботями
Попирав всіх нас
Мої друзі німці
З розумінням справи
Казали мні що мої друзі росіяни
Все життя попирали моїх друзів
Грузинів вірмен азербайджанців чеченців
Євреїв литовців латишів естонців
І ще сорок сороків народів
Своїми гастричними чоботями
З чоботями в росії
Останнім часом геть сутужно
Особливим попитом
Користуються німецькі чоботі
МИСТЕЦТВО СТРІЛЯННЯ
вдосконалюй мистецтво стріляння
намагайся якомога точніш
не потрапити в людину
ані в чоловіка бо він йде до жінки
ані в жінку бо вона йде до дитини
ані в дитину бо він не знає ще куди йти
ані в дідугана бо він геть не хоче
зустрічі не зі своєю смертю
наполегливо вдосконалюй
мистецтво бомбометання
це так складно
не потрапити в місто чи не зачепити дерево
не стерти з лиця землі
ще один незагальний вираз
вдосконалюй це мистецтво
заради чужого і власного життя
бо кулі й бомби оминуть тебе самого
й тобі ще вдається оминати міни
виключно тому
що твій досконалий супротивник
не хоче тобі поступатися
в цьому досконалому мистецтві
***
Світ звучить
ніби всі ідіоти
стали музикантами
їх мідні лоби
закохано
зіштовхуються
і породжують волю
від теперішнього часу
Світ споглядається
як багатосерійний детектив
всі прагнуть продовження
тримаючи себе за героїв
а не жертвами
зайвої цікавости
щоденне масове самогубство
у вирі телєекрану
Цей світ
хоче бути на будь-який смак
вже знебарвлена кров
все прісно
Цей світ
тхне засобами пересування
протизаплідними засобами
тільки нестача засобів
дає надію
на майбутнє
ХАОС
Спочатку був Хаос.
Змішані були
сіль й оливо, золото, мідь,
каміння, світло і вода. Людини
ще не було. В Хаос
з хаосу прийшла людина.
З хаосу свого підніжжя
он добував залізо,
золото, мідь, сіль і оливо.
Так щезло підніжжя.
Та з цією здобиччю
людина слідом за світлом
туди, де ховався
хаос нових підніжжь. Навколо
створювався залізний порядок:
їх землі виникали
пил, пісок й зола,
з морів виникали
сіль і вода і каміння,
з зір виникали
вогонь і зола. Вже не було
ані землі ані морів, ані зірок.
І тільки в людині
збиралися докупи
сіль і оливо, золото, мідь,
каміння, світло і вода. Проте
Людини
вже не було.
ЛЕМІНҐИ
1.
Лемінґи біжать від життя до смерти,
бо життя таке, що лемінґи не в силах
все його вмістити в себе. Їх стає більше,
ніж життя, вони перетворюються на масу,
котрій видовища заміщують життя,
і вони прямують до моря як у видовище.
2.
Лемінґи біжать від страху одноманітности,
вони втрачають глузд, не впізнаючи себе
з-посеред собі подібних,
вони біжать в напрямку видовища,
щоби взріти своє справжнє обличчя,
відобразившись у видовище моря.
3.
Лемінґи біжать, налякані одне одним,
жах посилюються тим, що вони втрачають лік,
для кохання достатньо двох, вже третій – зайвий,
трійко складають колєґію, семеро на одного не чекають,
десяток може бути небоязким,
але в страху очі великі, вже сіра сотня
сама собі видається чорною,
а там вже тьми, і тьми, і тьми,
тьма великих чисел зводить одиницю до нуля,
великі числа женуть лемінґів
до актуальної нескінченності моря.
4.
Лемінґи біжать, ніби вони вже не люди.
ДІОГЕН
З ліхтарем
йду
крізь ліс:
дуб
де твій брат
олень
через село:
пес
де твій
друг
через місто:
люди
де
людина
МАС МЕДІЯ
Ґлобальні
Дурниці
Перетинають
Великий океан
Міжконтинентальні
Ахінеї
Курсують між
Сходом і заходом
Надшвидкісні
Непорозуміння
Переходять
Всі межі
Почуття міри
Всього світу
В трансатлантичному
Трансі
ПОШУКИ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ
необхідно співчуття конструюємо
контур котрий опісля деякого
коливання може видати два три
теплих слова вставляємо напівпровідник
що пропускає тільки так ставимо
лампу підсилювач світлого почуття
ще лампу як випрямлювач раптової
надламаности конденсатор сліз
трансформатор невиразної тривоги
індикатор прикурювання осердя
з дуже чистого матеріялу ручка
налаштування сердечности знімаємо
зайвий опір тільки
позитивні контакти і ще раз
контакти і контур замкнутий лишилось
накрити футляром і машина готова
проведемо випробування жива душа
в тузі за обіймами янгола метушиться
над землею і раптом наштовхується на
колючий дріт перфокарта готова
вводимо її в машину і чуємо
мірне співчутливе мукання
повний успіх тепер ще треба
продумати дизайн футляру і вставити
запобіжник на вході й лічильник
на виході бо співчуття необхідне
ПЛАЧ
Я плачу
тому що ніхто
не бачить
я плачу
тому що ніхто
не чує
я плачу
тому що сльозам
не вірять
я плачу
тому що все
пройде
навіть
плач
СМІХ
Я сміюся
з себе
тому що чую
як сміються
над нами
над нами сміються
тому що бачать
над чим
сміємося ми
сумніший за всіх
той хто багне
сміятись
останнім
смішно
чекати
настільки довго
СТРАХ
Мені лячно
що лячне
ще повернеться
з минулого
мені лячно
що лячне
ще нагряне
з грядущого
мені лячно
справжнього
ляку
лячно
що страх
вже не допоможе
В ЦЬОМУ ТОРГУЮЧОМУ СВІТІ
Від волі торгівлі
до волі совісти,
від волі совісти
до волі брехні,
ось шляхи вільного світу
до волі ворогування.
Цей світ,
що пережив своїх богів,
молодший
за будь-кого з богохульників.
З віку земної кулі
відіймається вік пласкої землі.
В золотий вік
вписується
Золотий мільярд.
Сильні миті цієї,
на скільки століть
ви обікрали
світ?
Сильні миті цієї,
скільки років вам ще лишається
грати в фальшиві слова –
не на жарт – всерйоз
грати
на гроші,
на совість,
на живих
людей?
***
В цьому торгуючому світі
жовторота юнь звернулась
до сивочолих мудреців
з питанням про щастя.
Мудреці відповідали:
– Мільйони років нас вчать,
що лиха нема без добра
й немає добра без лиха
І добре було б
собі добра наживати,
щоби иншим гірше не стало,
щоби добро не скидалось
на роздобріле лихо,
коротше – щастя
це почуття МІРИ…
Довідавшись таємницю щастя,
засміялась юнь без міри,
їх сміх перейшов у регіт,
коли вони повчали
ще більш юних –
– Ха-ме-ле-они років
нас вчать – все
в цьому світі хи-
мери, і тільки ха-
ми завжди щасливі…
В цьому торгуючому світі.
***
Що за нісенітниця –
горезвісні швидкості
сього світу!
Візьмемо, до прикладу,
людожерство.
Раніше легко
озброєна група людей
з’їдала одну людину
за день, а ниньки
озброєна знаннями
сучасної цивілізації
група успішних людей
може їсти поїдом людину
рік за роком,
але з’їсти так і не може…
Куди там! – читаємо ми
в повчаннях давніх людожерів –
Адже не можна їсти на ходу,
не можна ставитись до пожирання буденно,
з’їдання, пожирання –
це свято –
з’їдений
вічно
живе
в нас!
* * *
В цьому торгуючому світі
дорослі розхапали
всі дитячі іграшки,
тому що діти
не доросли до прилавку.
Протези для безногих
розхапали двоногі,
поки безногі шкандибали
на милицях до крамниць:
МИ МАЄМО БУТИ
ВСЮДИ ПОПЕРЕДУ –
твердили двоногі,
вибігаючи з крамниць
на чотирьох ногах.
Протези для безруких
розхапали дворукі,
тому що безруким
нічим було на них
заробити гроші:
СВОЯ РУКА – ВОЛОДАР –
твердили дворукі,
розштовхуючи чергу при виході
чотирма руками.
Оголосили всім
світлові реклами:
з’явились у продажу
очні протези –
побачили зрячі,
розхапали скляні очі
й казали при тому
сліпим телепням:
ЗА ВАМИ НАГЛЯД ПОТРІБЕН
З’явилися в продажу
протези голів.
Доки до безголових дійшло,
головасті все розхопили,
проказуючи при тому:
ГОЛОВА – ДОБРЕ, ДВІ – КРАЩЕ,
до того ж можна буде
ВАЛИТИ З ХОРОЇ ГОЛОВИ
НА ЗДОРОВУ.
Нарешті, оголосили
в свіжих ґазетах:
МАЙТЕ Ж СОВІСТЬ! –
тут ті що совість мали,
все розхапали
й товкли при тому:
адже у нас
ВОЛЯ СОВІСТИ,
так що в нас тепер
БУДЕ СОВІСТЬ
І ДЛЯ ПРОДАЖУ.
А все почалось з того,
що в цьому торгуючому світі
дорослі розхапали
всі дитячі іграшки,
тому що діти
не доросли до прилавку.
оригинал:
http://stihi.ru/2004/07/22-407
ТИША
Нечута тиша
Навіть із зірок чутно
Як старі дерева
Впадаючи в дитинство
Подзвенькують
Граючи
Своїми
Річними
Кільцями
ОАЗА ЧАСУ
В пустелі простору
оаза часу
прозорий ключ
натхнення
ми дивимось нього
як в люстро
ми випиваємо те
що ми
бачимо
щоб мати сили
йти
там
де нема на що гледіти
***
Проспівана пісня твоя
Соловейку
Приходить пора
Вовчого виття
Шипіння змії
Сміху гієни
Крокодилових сліз
Левиної
Долі
ОДА ЧАСУ
О!
О пів на сьому!
О, за кварту сім! О, за п’ять!
О, сьома ранку!
О, восьма! О, дев’ята! О, десята!
О, одинадцята, дванадцята, тринадцята!
О, обідня перерва! О, після-
Обідній сон розуму! О, після-
Південний відпочинок фавна! О, останні
Вісті! О, жах! О, вечеря! О, вже
Остання крапля! О, остання хмара
Розвіяної бурі! О, останнє
Листя! О останній день
Помпеї! Опісля
Дощичку в четвер! О, після
Нас хоч потоп! О пів на
Дванадцяту! О, за п’ять!
О, північ!
О, південь!
О, північ!
О, по лобі! О, в лоб!
О, за московським часом!
О, за Ґринвічем
О, по кому подзвін!
О, бій годинниковий! О, щасливі!
О пів на сьому!
О, південь!
О, північ!
О, за п’ять!
оригинал:
ОДА ВРЕМЕНИ
О!
О, половина седьмого!
О, без четверти семь! О, без пяти!
О, семь утра!
О, восемь! О, девять! О, десять!
О, одиннадцать, двенадцать, тринадцать!
О, обеденный перерыв! О, после-
Обеденный сон разума!
О, послеполуденный отдых фавна!
О, последние известия! О, ужас! О, ужин!
О, уже последняя капля! О, последняя туча
Развеянной бури! О, последний
Лист! О последний день
Помпеи! О, после
Дождичка в четверг! О, после
Нас хоть потоп! О, половина
Двенадцатого! О, без пяти!
О, полночь!
О, полдень!
О, полночь!
О, по лбу! О, в лоб!
О, по московскому времени!
О, по Гринвичу
О, по ком звонит колокол!
О, бой часов! О. счастливые!
О, половина седьмого!
О, полдень!
О, полночь!
О, без пяти!
ОСТАННЯ БИТВА
Кінні статуї всіх часів і народів
понесли своїх вершників
в бік впевнено простягнутих рук
й позаяк непохитні руки
були простерті вздовж гнучких
кінських ший
вони скупчились
у величезне зловісне стадо
в якійсь невідомій
точці землі
Тепер треба тілько
розділитись
на два ворогуючих війська
і почати останню битву
за гісторію
Треба тілько
знайти принцип
наприклад
бронзові
супроти чавунних
АКУЛА – 1
Якось в ночі вона підпливає
до твого приголів’я
й розчахує пащу:
залізна спинка
солдатського ліжка
тебе рятує
Вдосвіта ти мариш
як добре що ти
солдат
і спиш на надійному
залізному ліжку
Зранку на тебе чекає
инше залізо
АКУЛА – 2
Ніч це море
вночі від неї не сховатись
вона підпливає нечутно
й розчахує пащу
не за тим, щоб проковтнути
щоби вивергнути з черева
проковтнуте раніше
відчуваючи себе ще живим
з жахом і надією
виплутуєшся з клубка
мертвих спрутів
струшуєш риб’ячу луску
відсахуєшся від решток
нещасного водолаза
не доведи Боже
ще
такої ночі
ПОСЕРЕД АКУЛ
Знавець життя акул
встиг пожити поруч з акулами
висвітлив їх життя для людей
вселив в людей надію
на мирні наміри акул
відносно людини:
акула нападає на людину
коли сприймає його за акулу
за хижака-конкурента
знавець життя акул
в морі акул зник без вісти
ймовірно дізнався про акул
щось таке
що зробило його
схожим на акулу
чи навспак
настільки наблизило
акулу до людини
що акули вирішили
прибрати знавця
щоби не дати йому
щось повідомити про акул
це щось людям
котрі так схожі
одне на одного
ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА
з боку сонця що сходить
група цивілізованих самураїв
рухається транссибірською магістраллю
навчаючи всіх охочих на зупинках
шляхетному мистецтву харакірі
затримана група давніх греків
з вантажем отруйної цикути
але відпущена за нестачею доказів
тим паче що цикута була призначена
для впровадження античної демократії
в голови колишніх діялектиків матеріялістів
вихідці з островів далекої океанії
геть голі проповідують на арбаті
що основна помилка радянської влади
в том й полягає що її комунізм
був недостатньо первісним
якісь варяги пропонують свої послуги
встати на чолі облаштування росії
проте київ відхилив заманливі пропозиції
через те що є столицею иншої держави
зі справи знанням виписують гуни
свої рецепти мирного вреґулювання гісторії
накривають столи для переговорів
в очікування доброго слова з панського столу
державний народ все ще німує
***
На цьому дивному кладовищі
Були такі дивні горбаті
Могили, і я спитав у сторожа
Хто тут похований, і він
Мені відповів, поховані тут
Горбаті, що стали такими оскільки
Жили, вірніш вмирали
На крутому повороті гісторії
Я спитав, чи не виправило їх
Могила, та сторож на це
Нічого не відповів і обернувся
До мене спиною і я помітив
Що він теж горбатий
ВІДЕОТЕКА
Римський плебс
Вимагав хлібу й видовищ
Недосконалість видовищ
Довела Рим до ручки
Плебсу ниньки на поміч
Кинута електроніка
Ніщо так не захоплює
Як видовище чужого хлібу
ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ
Декотрим не вистачає
місця серед инших:
воліли б мати
свою земну кульку
надувати його
відповідно своїх запитів
ставити на ньому
себе
мов пам’ятник
без суперників
без антиподів
Наближуючись до чужої планети
на всяк випадок випускати повітря
й ховати в кишеню
власну землю
***
Якби не було жодного
Виразного звуку
Як би вслухалася земля
Кожною билинкою
Вимолюючи в тиші
Людський голос
Якби не було жодного
Ясного погляду
Як би вдивлялися
Ріки моря озера
Вишукуючи риси
Людського обличчя
Якби не було жодного
Проблиску гадки
Як би вдумувалась земля
Кожним каменем
В суть ідеї
Людського буття
***
Кого може тішити добре
Знання гісторії
Хто і що в кого і коли
Захопив розбив розорив полонив
Взяв у рабство
Скинув з трону
Стер с лиця землі
Народи розраховуються
Одне з одним
Своїми дорогими палими
Хтілось би знати їм ціну
Ось добре
Знання гісторії
Ви б ліпше оповіли мені
Неймовірну але добру
Гісторію із щасливим
Закінченням і початком століття
ДИМ
Дим – геть з небес! –
вирішили у висотах
і ось дим
що пішов з землі
повертається у вогнища
в очі, котрі виїв
ув огонь, без котрого
нібито, немає диму
дим вдерся
у легені курців
і вони роздулися
мов дирижаблі
й злетіли над скупченням дахів
метушливо
вони хлопали по кишенях
і над всією планетою
гриміли їх сірники
як чорний
іскристий сніг
понад землею зміївся дим
всі вкривалися сажею
й ставали чорними
всі від президента америки
до альбіноса-пінґвіна
в мої задимлені двері
постукали, і я відчинив
там у мороці
на чолі невиразної
групи людей стояв
сам джордано бруно
с величезною авоською
в котрій над грудою книг
виднівся 2-й том
мертвих душ
і чийсь пророчий
жіночий голос, здається
жанни дарк промовив –
у вас є макулатура
я їм віддав ці вірші
ЄГИПЕТСЬКІ ПІРАМІДИ
Єгипетські піраміди
бункери для державних мумій
раптом яке
світове потрясіння
Бідні
вони не знають
що допитливі нащадки
давно їх виставили
в беззахисних
музеях
КЛІП ВІДКРИТТЯ АМЕРИКИ
Зречемось старого світу
співають хлопці всієї землі
Під цю пісню Х. Колумб
вже вкотре поспішає
До Індії відкривати Америку
опісля довгих сейсмічних
коливань: земля! земля!
Кричить російською матрос
повішений на щоглі
з-за обрію випливає
статуя Свободи
(випередили мене французи
жахається командор Колумб)
на берег вибігають індіянці
в каптурах смокінґах мокасинах
на чолі з самим Аль Капоне
(однак і тут наші
полегшено зітхає Колумб)
з-за обрію випливають
знамениті мародери
(ґрунтовно готувались
до всесвітнього потопу
захоплюється Хрістофор)
з-за обрію з мису Канаверел
випливає черговий
космічний корабель
з російським космонавтом на борту
(ці мені росіяни
шкода погана з ними воювала
на боці Мамая наша
ґенуезька кіннота
шкодує ґенуезець Колумб)
мафія нового світу братається
з мафією старого світу
з-за обрію випливає марш
прощання слов’янки
ТВОРЧІСТЬ
Той, що творить лірику
в час епосу
той, що творить трагедію
в час оди
той, що творить людину
в час людства
той, що творить добро
в час роздобрілих
той, що творить своє
в час засвоєного
той, що творить дивне
в час обчисленого
той, що творить
в час створеного
серед дозволених див
вічно творить
недозволене
диво
ЗАЙЦІ
Якщо зайців озброїти
щоб вони винищили вовків
чи візьмуться зайці
як винищать вовків
знищувати одне одного?
Чи візьмуться зайці
винищувати тих
хто їх озброїв?
Чи будуть
зайці?
СТАТИСТИКАМ
Най вас зацікавить
кількість
душі
на душу
населення
кількість мізків
на голову
кількість думки
на мозок
кількість гадок
на думку
кількість чуток
на гадку
кількість
брехні
на кількість
правди
най вас зацікавить
перехід кількости
в якість
ЛЮДСЬКА НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ
Дві руки
щоби прогодувати
багато ротів
і багато рук
щоби закрити один рот
Одне ребро
щоби створити
жінку
і двадцять чотири ребра
щоби в клітку
запхнути серце
І тридцять два зуба
готові прикусити
язика
котрий б’ється
в пошуках спільної мови
для людства
озброєного
до зубів
ВСЕСВІТ РОЗШИРЮЄТЬСЯ
Розквітає Земля
фіялкою
все далі одне від одного
її пелюстки
Европа
Азія
Африка
Америка
Австралія
А потім вони облетять
Люди сумуватимуть
за чудовою проминулою весною
коли їх розділяли
тільки моря
і кордони
СМІХ (1991)
В приступі життя
ми сміємось
оголюючи зуби –
найнедовговічнішу
деталь черепа
Смерть приходить
як смерть
сміху
***
За все моє
довге життя
темнота ночі
не змінилась
але мні видалось
що зорі
стали уважніші
одна до одної
ПРОХАННЯ ДО КМІТЛИВИХ
Не треба
мене розуміти
з напівслова
дайте
домовити
оригинал:
Просьба к сообразительным:
Не надо
меня понимать с полуслова
дайте
договорить