Дощ сірий з неба брюхатого
Вікна полоще та очи студе,
В жовтневому поїзді дишеться важко
Дим цигарок шкарябає груди.
От хто-сь заходить до електрички
"Сідайте, бабусю, мени не довго!"
"Ох, зараз! *гупаєтся товстий зад на лавку*
"Спасибі, синочку, бувай здоровий!"
понуро дивлюсь
За вікно де корови
виїли луг до кісток земли -
и понуро блукають в осіньому світі
А дерева з мокрим гіллям чорниють.
вони від суму спасти не змогли.
гілля - ветви
кістка - кость
сум - грусть
Стихотворение написано на разговорном украинском языке Левобережья. Нормы литературного языка не соблюдены.