Десь у вісні я тебе знайду.
Намалюю твій портрет
та піду...
Усе це - в колір...жахливим перестуком-перепусткою - в пастку - клю4ом - музи4ним - схибнутися. Ві4ливо виба4итись за те, що горло дере. Три тире та про4ерк - це усе. Замовкли голоси - дибом волосся та шкіра рветься від незнайомих дотиків. Вона мені на ти - нервую. 4екаю. а місто - гасне. Твоє місто піною захлинається - слюною - слюдою - сталактитами зі шкрябинками...кому ти брешеш? кому ти кров*ю харкаєш? а у вісні знову ретро. І, мабуть, ця весна - кропотливе лікування - Докторе, я разу4илась засинати - пле4ами поводжу - нервово. Все буде. Холодним літом - стану більше за віком - о4еньками груснішаю - слухаю шорохи. Щось за спиной копошиться - кромвелем - короткою звилею - королем - лялькою білявкою - тобі цукерки носити - по кишеням - цукор - ласощі - тобі - маленької дів4инці...
Я 4енцом намагаюсь - я виба4аюсь - я винна...слюною винною хлинусь...
захлинаюсь, ясна...
я тебе люблю
а ти мене кохаєш
.