Чому спокутувати маю
чужий розбій і помилки?
Чому в моїм вишневім краї
зачорноточили гілки?
Птахи жахаються від неба,
і від землі біжить полин,
а золоте колосся хліба
ще в липні забиває тлін...
По цвинтарю - хрести свічками,
і папіровка віти гне...
Та де ж знайти той клятий камінь,
із-під якого яд тече?
Де той колодязь розшукаю,
в який стікається вода
мертвіше мертвої? До краю
він нею повниться від дна...
Десь дуже тихо стогне північ,
бліда від болю і жалю,
і попіл... білий... сивий... зимній...
вкриває голову мою...